Декабрь 2020
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Ноя    
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031  

Протидія домашньому насильству

Страница 1 из 212

В наш час проблема булінгу (цькування) стала доволі розповсюдженим та масовим явищем: в багатьох країнах світу серед підлітків продовжують набувати поширення прояви жорстокості, агресії та психологічного тиску. При цьому, жертвами булінгу стають не тільки в реальному, а й у віртуальному світі – сьогодні неабияку небезпеку несе в собі так званий «кібербулінг» (інтернет-цькування), а також закриті групи, що пропагандують екстремістську, антисоціальну поведінку, суїциди тощо.

В Україні, за різними даними, із булінгом у колі однолітків стикалися близько 67% дітей. Близько 40% із тих дітей, хто зіткнулися з випадками булінгу, ніколи не розповідають про це своїм батькам При цьому, 44% із тих, хто спостерігав, як знущаються над їхніми однолітками, не реагували на такі факти через острах піддатися аналогічному знущанню. Найчастіше причинами цькування з боку однолітків стають зовнішній вигляд, переконання та потенційно віктимна поведінка (найбільш вразливими до булінгу є сором’язливі, зі зразковою поведінкою діти, а також діти, які, в силу різних життєвих обставин, «замкнуті в собі», закриті для спілкування).

Цькування в школі має надзвичайно негативні наслідки в майбутньому, залишаючи психологічні травми на все життя, що в подальшому може виражатися в неспроможності батьків, які в дитинстві зазнали булінгу, будувати повноцінні відносини з іншими людьми та виховувати власних дітей.

Ознаками булінгу (цькування) є:

  • систематичність (повторюваність) діяння;
  • наявність сторін — кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності). Важливо, що стороною булінгу, в основному, саме учасники освітнього процесу, а це не тільки учні (студенти, курсанти, вихованці, слухачі, стажисти, аспіранти (ад’юнкти), докторанти, інші особи, які здобувають освіту за будь-яким видом та формою здобуття освіти), а й вчителі (викладачі, вихователі, інші педагогічні працівники). Тобто як кривдником, так і потерпілим може бути не тільки дитина, а й доросла людина;
  • дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Які форми  булінгу є:

1)  фізичний булінг – наприклад умисні штовхання, стусани, удари, нанесення побоїв, тілесних ушкоджень та ін.;

2) економічний булінг – наприклад вимагання (у дитини вимагають гроші, їжу, інші речі, примушують щось вкрасти) або пошкодження та інші дії з майном (пошкодження, викрадення, заховання особистих речей жертви);

3) сексуальний булінг – є підвидом фізичного це будь-які систематичні дії сексуального характеру;

4) психологічний булінг – насильство, пов’язане з дією на психіку, що наносить психологічну травму шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість наприклад:

  • образливе ім’я, з яким постійно звертаються до жертви, обзивання, дражніння, зведення наклепів, поширення образливих чуток та ін.;
  • образливі жести або дії наприклад, плювки в жертву або в її напрямку; залякування наприклад використання агресивної мови тіла й інтонації голосу для змушення дитини робити чи не робити щось;
  • ізоляція, наприклад, жертва навмисно ізолюється, виганяється чи ігнорується частиною або всім класом;
  • кібербулінг – цькування за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв наприклад пересилання двозначних зображень і фотографій, обзивання, зведення наклепів та ін.;

Кібербулінг – умисне цькування за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв наприклад пересилання двозначних зображень і фотографій, обзивання, зведення наклепів та ін. щодо визначеної особи у кіберпростірі, як правило, протягом тривалого періоду часу.

Якою ж є відповідальність за вчинення булінгу?

З метою боротьби із булінгом було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» від 18 грудня 2018 року № 2657-VIII, яким внесено зміни до Закону України «Про освіту» та Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП).

За загальними правилами, відповідальність за булінг настає, коли людині виповняється 16 років (стаття 12 КУпАП). І за свої дії вона відповідатиме самостійно.

Якщо булінг вчинила дитина віком до 16 років, за її дії будуть відповідати батьки або особи, які їх замінюють.

Відповідно до статті 173-4 КУпАП булінг тягне за собою накладення штрафу:

  • від п’ятдесяти (850 грн.) до ста (1700 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин (частина перша статті 173-4 КУпАП);
  • булінг вчинений групою осіб або повторно протягом року тягне за собою накладення штрафу від ста (1700 грн.) до двохсот (3400 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин (частина друга статті 173-4 КУпАП);
  • булінг вчинений малолітніми або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п’ятдесяти (850 грн.) до ста (1700 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин (частина третя статті 173-4 КУпАП);
  • булінг вчинений групою осіб або повторно протягом року малолітньою або неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від ста (1700 грн.) до двохсот (3400 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин (частина четверта статті 173-4 КУпАП);

Чи може булінг нести кримінальну відповідальність?

Безпосередньо  цькування (булінг) має наслідком лише адміністративну відповідальність. Однак, в окремих найтрагічніших випадках, коли результатом булінгу може стати замах на самогубство чи самогубство людини, такі діяння  можуть привести винну особу  до кримінальної відповідальності за статтею 120 Кримінального кодексу України (далі – КК України). Так, Законом передбачено, що доведення особи до самогубства або до замаху на самогубство, що є наслідком жорстокого з нею поводження, шантажу, систематичного приниження її людської гідності або систематичного протиправного примусу до дій, що суперечать її волі, схиляння до самогубства, а також інших дій, що сприяють вчиненню самогубства караються обмеженням волі на строк до трьох років (частина перша ст

атті 120 КК України).

Куди необхідно звертатись у таких випадках?

Телефони довіри (безкоштовно):

  • Дитяча лінія 116-111 або 0-800-500-225 (з 12.00 до 16.00);
  • Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116-000;
  • Гаряча лінія з питань запобігання насильству 116-123 або 0-800-500-335;
  • Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0-800-50-17- 20;
  • Уповноважений Президента України з прав дитини 044-255-76-76;
  • Центр надання безоплатної правової допомоги 0-800-213-103;
  • Національна поліція України 102;
  • Служба у справах дітей  Кілійської міської ради: м. Кілія, вул. Миру, буд. 44, каб. 22, тел. (04843) 4-00-57  

Стаття підготовлена відділом соціального захисту населення та охорони здоров’я виконавчого комітету Кілійської міської ради

Cпантеличене швидким розповcюдженням СНІДу людство змушене реанімувати одвічні життєві принципи, замислитися над сенсом життя. Саме це явище перевіряє нас на стійкість, людяність, виваженість та мудрість. І ще на відповідальність щодо власного життя та життя тих, хто поруч, хто прийде після нас. Адже молоді люди часто вважають, що ризик «взагалі» високий, а для нього «особисто» несуттєвий. Постійно перебуваючи в процесі постійного росту і становлення, емоційного піднесення, пошуку, непросто віднайти грані позитивного. Але треба пам’ятати, що молодість – це час відкриття нових обріїв, пора іспитів, спроб освоєння нового досвіду і виявлення межі своїх можливостей і разом з тим – це дуже небезпечний час. Та для того, щоб вберегтись від небезпечних спокус – треба мати все ж таки здоровий глузд і любов до життя та врешті-решт до себе.

ЩО  Ж ТАКЕ ВІЛ-ІНФЕКЦІЯ ТА СНІД?

ВІЛ – вірус імунодефіциту людини, а СНІД – комплексна реакція організму на інфекцію, яка розвивається. ВІЛ – це початкове захворювання, а СНІД – заключна стадія ВІЛ-інфекції. З ВІЛ людина може прожити в середньому 9-10 років із моменту зараження. Поступово його імунна система слабшає і не може боротися із захворюваннями. Якщо ставлять діагноз СНІД, то тривалість життя від 2-6 місяців (усе залежить від самого організму).

ЯКИМИ ШЛЯХАМИ ЛЮДИНА МОЖЕ ЗАХВОРІТИ НА СНІД:

  • при переливанні крові;
  • при статевому контакті;
  • при використанні для ін’єкцій нестерильних шприців;
  • при трасплантації органів від хворого донора;
  • при вагітності від матері до дитини, при годуванні дитини молоком хворої матері.

ЯКИМИ ШЛЯХАМИ СНІД  НЕ ПЕРЕДАЄТЬСЯ:

  • через повітря при розмові;
  • через слину та сльози;
  • через укуси комах і тварин;
  • через іжу, яку приготувала ВІЛ- інфікована людина;
  • під час спільного користування басейном, ванною, сауною;
  • при користування спільним посудом, санвузлом, речами, транспортом, іграшка;
  • через гроші;
  • через рукостискання.

НЕОБХІДНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ПРОФІЛАКТИКИ СНІДу:

  • відмовитися від вживання наркотиків;
  • не користуватися чужими засобами особистої гігієни (зубна щітка, манікюрний набір, бритва);
  • відмовитися від різних косметичних маніпуляцій, наприклад пірсингу проколювання вух , робити це тільки в спеціальних закладах;
  • дотримуватись принципів здорового та морального способу життя, духовних цінностей і відповідальної поведінки у сфері сексуальних стосунків.

ПАМ’ЯТАЙТЕ!  Єдина  людина,  яка може  уберегти  Вас від захворювання —  це Ви самі!

 

З чим найперше у вас асоціюється термін «насильство»? Напевно для усіх без винятку із фізичною шкодою. Зазначимо, що сприймання насильства винятково як завдання фізичних ушкоджень  є не правильним. Психологічне насильство, на відміну від фізичного, сексуального чи економічного набагато важче ідентифікувати.

Звертаємо увагу саме на цю форму насильства, яке може проявлятися: у словесних образах,  погрозах, у тому числі, щодо третіх осіб; приниженні, переслідуванні, залякуванні, інших діяннях, спрямованих на обмеження волевиявлення особи; контролі у репродуктивній сфері – якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи.

Особливостями є те, що психологічне насильство відбувається наступним циклом: якщо воно з’явилось один раз, то обов’язково повториться. Крім того, воно має тенденцію до зростання.

Американська дослідниця Леонора Валкер в результаті своїх досліджень описала основні три фази домашнього насильства:  фаза збільшення напруги;  фаза вибуху і насильства;  фаза каяття та примирення.

Особливо небезпечною формою психологічного насильства та маніпуляції є газлайтинг (англ. – gaslighting), метою якого є змусити потерпілого сумніватися в адекватності свого сприйняття навколишньої дійсності, ставлячи під сумнів власну пам’ять та розсудливість.

Кривдник поступово переконує потерпілу особу, що саме вона є маніпулятором, агресором, неадекватною людиною, провокує конфлікти. Потерпіла особа під впливом такої поведінки кривдника починає сумніватись у правильності своїх дій, почувається винною у всьому, погоджується з винуватцем у тому, що є «поганою мамою/поганим батьком», «копією своєї мами/батька» (у негативному сенсі), «робить життя близьких токсичним» та ін.

Психологічне насильство (газлайтинг) може продовжуватись невизначений час, викликати у потерпілої особи психічні зриви, а згодом і розлади.

Ідентифікувати це явище непросто. Тому потрібно ретельно проаналізувати ситуацію вдома і, якщо щось не так, звернутись за допомогою до спеціалістів – фахівців системи безоплатної правової допомоги та психологів.

А що робити, коли психологічного насилля зазнала ваша дитина, які є ознаки цього?

Ознаками поведінки дитини, яка стала жертвою такого насильства, можуть слугувати:  замкнутість; демонстрація повної відсутності страху; неврівноважена поведінка; агресивність, схильність до нищення й насильства; уповільнене мовлення, нездатність вчитися; надто висока зрілість та відповідальність у порівнянні зі звичайними для цього віку; уникання однолітків, бажання гратися лише з маленькими дітьми; занизька самооцінка; тривожність; намагання справити враження людини, що живе в злиднях; демонстрація страху перед появою батьків; страх фізичного контакту, острах іти додому; депресія, спроби самогубства; уживання алкоголю або наркотиків; психосоматичні хвороби, на кшталт болю в животі (неврастенії); нав’язливі страхи (фобії); насильство по відношенню до свійських тварин, та взагалі до більш слабших істот; почуття провини за отримання фізичних ушкоджень.

Якщо Ви відчуваєте на собі тиск з боку іншої людини або запідозрили прояви психологічного насильства по відношенню до Вашої дитини, задумайтеся. І чим раніше Ви зрозумієте, що Ви стали жертвою психологічного контролю, тим легшими будуть його наслідки для Вас.   Звертайтесь за допомогою до фахівців!

Це можна зробити, зателефонувавши:

  • На національну гарячу лінію з протидії домашньому насильству за номером 0800-500-335 або 116, 123 (короткий номер мобільного). Лінія працює ЦІЛОДОБОВО;
  • До фахівців КУ «Центр надання соціальних послуг» Кілійської міської ради  для отримання психологічної допомоги: м. Кілія, вул. Миру, буд. 63, тел. (04843) 4-00-09;
  • До Служби у справах дітей  Кілійської міської ради: м. Кілія,            вул. Миру, буд. 44, каб. 22, тел.  (04843) 4-00-57.          

Перебувати під психологічним тиском кривдника, не норма, а нонсенс. Не замовчуйте насильство, не бійтеся розвінчати міф про ідеальне родинне життя в очах сусідів, знайомих, пересічних. Це може коштувати життя та здоров’я вам та вашим рідним. Ні, не одразу, а поступово: спочатку зникає блиск в очах, а потім і бажання жити… Пам’ятайте, що допомогти вам є кому, але розпочати боротьбу можете лише ви самі.

А що таке гендерна рівність у сім’ї?

Вільною  від  насильства  є  партнерська  сім’я, в якій немає чітко визначеного голови, і в різних сферах в залежності від обставин і компетентності  лідером  може  бути  або чоловік, або жінка. В таких сім’ях конфлікти розв’язуються  з  урахуванням  інтересів  всіх сторін  на  ненасильницьких  принципах. Подолання  гендерних  стереотипів  є

важливою  умовою  попередження насильства у сім’ї.

Звертаємо увагу! Важливо знати!

Документи,  що  підтверджують  права людини  на  гендерну  рівність  в  Україні:

 ♦ Загальна  декларація  прав людини, прийнята  10  грудня  1948  року:

  • кожній людині надаються рівні права і всі свободи незалежно від  статі,  раси,  кольору шкіри, мови, релігії…

 ♦  Конституція  України:

Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у  своїй гідності  та  правах.

Стаття  24.  Громадяни  мають  рівні Конституційні права і свободи та є рівними перед  законом.

 ♦ Закон  України  “Про  забезпечення рівних  прав  та  можливостей  жінок  і чоловіків”.

Стаття  3.  У  прийнятті  важливих  рішень  у професійній сфері та сім’ї мають рівне право жінки  та  чоловіки.

 ♦ Конвенція  ООН  про  права дитини містить 54 статті. В них вказано 40

прав, які має дитина.

♦Головним  міжнародним  документом  у сфері  гендерної  рівності  є Конвенція  про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. Цей  документ  є  єдиним комплексним  міжнародним  документом універсального  характеру,  зобов’язуючим держави  гарантувати  дотримання  прав жінок  і  боротися  з  дискримінацією  щодо жінок  у  таких  областях  як  освіта,  трудова сфера,  охорона  здоров’я,  сімейна  політика, фінансова,  законодавча  і  соціально-політична сфери.

ДЕ І ЯК ОТРИМАТИ ДОПОМОГУ?

Звертайтесь :

  • на Національну «гарячу» лінію із попередження домашнього насильства, торгівлі  людьми  та гендерної  дискримінації  – 0 800 500 335  безкоштовно  зі  стаціонарних телефонів) або 116 123 (безкоштовно з мобільних телефонів) ЦІЛОДОБОВО;
  • до відділу соціального захисту населення та охорони здоров’я виконавчого комітету Кілійської міської ради: м. Кілія, вул. Миру, буд.44, каб. 18, тел. (04843) 4-00-61 ( понеділок-четвер з 8.00 до 17.00, п’ятниця з 8.00 до 15.45);
  • до комунальної установи «Центр надання соціальних послуг» Кілійської міської ради: м. Кілія, вул. Миру, буд. 63, тел. (04843) 4-00-09         (понеділок-четвер  з 8.00  до 17.00, п’ятниця з 8.00 до 15.45);
  • до Служби у справах дітей Кілійської міської ради: м. Кілія, вул. Миру, буд. 44, каб. 22, тел.  (04843) 4-00-57 (понеділок-четвер з 8.00  до 17.00, п’ятниця з 8.00 до 15.45).

 

У випадку скоєного домашнього насильства,

установи, до яких необхідно звертатись

особам, що постраждали

  • До Кілійського ВП Ізмаїльського відділу поліції ГУНП України в Одеській області, тел.   102 або  (04843) 4-22-60 (чергова частина Кілійського відділення поліції);
  • Відділ соціального захисту населення та охорони здоров’я виконавчого комітету Кілійської міської ради: м. Кілія, вул. Миру, буд.44, каб. 18, тел. (04843)4-00-61 ( Волкова Тетяна Іванівна  — начальник  відділу);
  • Шевченківський старостинський округ ( с. Шевченкове, сел. Помазани

    (04843) 37-2-31  (в.о. старости — Остапенко Олександр Михайлович)

  • Лісківський  старостинський  округ (с. Ліски) (04843)35-5-31

(в.о. старости — Іванова Галина Іванівна);

  • До Комунальної установи «Центр надання соціальних послуг»  Кілійської міської ради: м. Кілія, вул. Миру, буд. 63, тел. (04843) 4-00-09         (Попаз Наталія Миколаївна – в.о.директора);
  • Кілійське бюро правової допомоги Ізмаїльського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги: м. Кілія, вул. Миру, буд. 77, тел. (04843) 4-40-88;
  • КНП «Кілійський районний центр первинної медико- санітарної допомоги» Кілійської міської ради (04843)4-01-92 (Зіневич Раїса Андріївна  — заступник головного лікаря);
  • КНП «Кілійська багатопрофільна лікарня» Кілійської міської ради (04843) 4-14-75 (Пожога Юлія Володимирівна – в.о.керівника);

 

Якщо має місце насильство над дітьми,

варто звертатись до служб, які безпосередньо цим займаються:

 

  • Служба у справах дітей  Кілійської міської ради: м. Кілія, вул. Миру, буд. 44, каб. 22, тел. (04843) 4-00-57  (Ухаркіна Наталія Миколаївна — начальник  служби);
  • Ювенальна превенція сектору превенції Кілійського ВП Ізмаїльського відділу ГУ в Одеській області: м. Кілія, вул. Миру, буд. 60, тел. (04843) 4-22-60

Телефони «гарячих ліній»

за якими Ви можете отримати екстрену

психологічну та інформаційну консультацію:

 Українська національна довідкова безкоштовна лінія з питань міграції та протидії торгівлі людьми: тел. 527 та 0800-505-501;

  • Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації: тел. 0800-500-335;

або 116, 123 (короткий номер мобільного). Лінія працює ЦІЛОДОБОВО;

  • Національна дитяча «гаряча» лінія: тел. 0880-500-225 або 111,116 (короткий номер мобільного). Лінія працює у будні дні з 00 до 20.00 та в суботу з 12.00 до 16.00;
  • Нова ЦІЛОДОБОВА «ГАРЯЧА ЛІНІЯ» 15-47, дзвінки безкоштовні зі стаціонарних та мобільних телефонів, анонімні та конфіденційні.
  • Громадський рух «Віра, Надія, Любов», тел. (048) 777-25-17.

 

На сьогодні одним із найганебніших явищ, які існують у сучасному світі є торгівля людьми. Це явище, яке порушує права людини, принижує її честь та гідність. Щороку по всьому світі мільйони людей, які шукають кращої долі, потрапляють у трудове рабство. За оцінками Міжнародного центру із запобігання злочинності ООН, щорічний грошовий обсяг за даний транснаціональний злочин становить 30 мільярдів доларів на рік, що робить його другим за величиною після торгівлі наркотиками.

У 2013 році Генеральна Асамблея ООН організувала зустріч на високому рівні для оцінки результатів втілення Глобального плану дій по боротьбі з торгівлею людьми від 30 липня 2010 року і затвердила резолюцію № A / RES / 68/192 від 18 грудня 2013 року. Резолюція закріпила дату проведення свята (30 липня), представила головні його цілі, описала важливість і механізми боротьби з згубним явищем.

Головною метою, переслідуваної таким рішенням, було підвищення обізнаності суспільства про торгівлю людьми. Незважаючи на те, що епоха держав, заснованих на рабовласницькому устрою, давно залишилася в минулому антилюдяні і злочинні дії сьогодні відбуваються абсолютно у всіх куточках світу. Тіньова злочинна сфера в багатьох державах прийняла масовий характер. Жертвами работоргівлі стають незахищені категорії людей. Відзначення світовою спільнотою цього свята допомагає об’єднати зусилля країн всього світу щодо виявлення і боротьби зі злочинною діяльністю в цьому напрямку.

Перші урочистості пройшли 30 липня 2014 року. У 2020 році свято проводиться  сьомий  раз.

Україна докладає багато зусиль у сфері протидії торгівлі людьми, особливо в частині поширення Національного механізму взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми.

10 ФАКТІВ, ЯКІ ТРЕБА ЗНАТИ ПРО ТОРГІВЛЮ ЛЮДЬМИ

  1. Торгівля людьми — це експлуатація людей з метою отримання вигоди.
  2. Як правило, жертви потрапляють у трудове, сексуальне або домашнє рабство.
  3. Торгівля людьми — найбільш активно розвивається злочинна діяльність, що приносить щорічний дохід, оцінюваний в 150 мільярдів доларів США.
  4. Особливо вразливі ті особи, які через бідність або відсутність роботи мають намір покинути свій будинок в пошуках кращого життя.
  5. У сучасному рабстві перебувають понад 20 мільйонів людей.
  6. У більшості випадків люди стають жертвами торгівлі людьми через обман чи шляхом примусу.
  7. Злочинці — як правило, люди, яких жертви добре знають і довіряють їм.
  8. Коли люди стають об’єктами експлуатації, вони змушені працювати багато годин поспіль, або взагалі не отримуючи винагороди за свою працю, або отримуючи мізерну оплату. Крім того, жертви можуть нерідко піддаватися фізичному або психологічному насильству: загрозам, згвалтувань, вбивств.
  9. Найчастіше у жертв забирають документи і примушують платити вигадані борги.
  10. Торгівля людьми — це глобальне явище, яке має місце прямо зараз в кожній без винятку країні.

Хештег інформаційної кампанії до 30 липня 2020 року привернути увагу наших громадян, які вирішили шукати кращої долі шляхом працевлаштування за кордоном.

Нагадуємо, що небезпеку видно не одразу. Привабливі пропозиції з працевлаштування можуть виявитися пасткою торгівців людьми. Це означає, що зароблених коштів ви не отримаєте. Це означає, що вас можуть бити, залякувати та змушувати виконувати роботу, яку ви не хочете робити.

ЯКЩО ЗНАЙШЛИ РОБОТУ ЗА КОРДОНОМ?

ПЕРЕКОНАЙТЕСЯ, ЧИ ВСЕ БЕЗПЕЧНО.

  1. Перевіряйте інформацію заздалегідь, користуйтеся у тому числі ресурсами Інтернету, наприклад:www.stoptrafficking.org, www.527.org.ua;
  2. Підписуйте лише документи, складені зрозумілою вам мовою;
  3. Легальна праця можлива тільки з дійсною робочою візою або посвідкою на проживання;
  4. Не залишайте свого паспорта в заставу та не віддавайте його роботодавцям або іншим особам;
  5. Дізнайтеся контакти найближчого посольства України;
  6. Тримайте копії документів окремо від оригіналів, один примірник залиште своїм близьким (чоловіку, батькам, дітям та інш. родичам);
  7. Розкажіть близьким про деталі подорожі, підтримуйте з ними постійний контакт;
  8. Домовтеся про кодову фразу, яка повідомить, що ви потрапили в небезпеку.

Громадянам, яким загрожує небезпека потрапити у ситуацію з торгівлею людьми рекомендуємо звертатися за наступними адресатами:

  • Національна безкоштовна гаряча лінія з питань протидії торгівлі людьми та консультування мігранті

  0-800-505-501 – безкоштовні дзвінки зі стаціонарних телефонів в Україні;

527 – безкоштовні дзвінки з мобільних телефонів в Україні;

Графік роботи гарячої лінії: пн-нд з 08:00 до 20:00

527.org.ua – електронні консультації

  • Єдиний контакт – центр системи безоплатної правової допомоги

0 800 213 103 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів)

  • Департамент боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми Національної поліції України (044) 254 74 30
  • Цілодобова гаряча лінія департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України (044) 238 16 57
  • В екстрених випадках та стосовно розшуку осіб, зниклих за кордоном, можна звертатися на гарячу лінію Укрбюро Інтерполу
    (044) 256 12 53 (цілодобово).

За детальною інформацією з питань протидії торгівлі людьми громадянам Кілійської міської об’єднаної територіальної громади рекомендуємо звертатись до відділу соціального захисту та охорони здоров’я виконавчого комітету Кілійської міської ради за адресою м. Кілія, вул. Миру, буд. 44, тел. 40061

Конституція України проголошує, що всі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Вчинення по відношенню до людини злочину є грубим порушенням його прав і свобод.

Серед найболючіших порушень прав людини в сучасному світі є злочин, який має багато назв та облич – «біле рабство», «торгівля людьми», «контрабанда людьми».  Незважаючи на здійснення певних зусиль з боку держави в напрямку протидії торгівлі людьми – ця проблема залишається актуальною і має стійкі тенденції до поширення.

Злочин «торгівля людьми», зазвичай, прихований. Його жертви не хочуть згадувати й переповідати пережиті ними жахіття. І все-таки, постраждалим жінкам психологічно дещо простіше, ніж чоловікам, розповісти, що з ними сталося. А постраждалих чоловіків стає дедалі більше, проте вони соромляться звертатися до спеціальних служб.  Серед постраждалих не лише молодь. Тут немає вікових обмежень. У жебракування, втягують як дітей, так і літніх людей.

Поняття «торгівля людьми» набуває нового змісту. Якщо раніше йшлося здебільшого про сексуальне рабство, то сьогодні воно увібрало в себе широкий спектр форм: від трудової експлуатації до нелегальної трансплантації органів.

Способи використання людей доволі різноманітні. Чоловіків експлуатують як будівельників, шахтарів, на сільськогосподарських роботах; жінок – як домогосподарок, швачок, мийниць посуду. Дітей використовують здебільшого у жебрацтві та як дешеву робочу силу на некваліфікованих роботах або у розповсюдженні наркотиків серед підлітків.  Як правило, злочин починається з того, що торгівці людьми пропонують своїм майбутнім жертвам привабливі можливості працевлаштування. У багатьох випадках особа дізнається про дійсні «умови договору» лише після своєї появи у місці призначення, коли в неї відбирають паспорт, вдаються до фізичного та психічного насильства щодо неї, вимагають відпрацювання коштів, витрачених на оформлення документів, віз та проїзних квитків.

«Торгівля людьми», відповідно до сучасного визначення, може бути і без ознаки перетину державних кордонів. Адже є велика кількість випадків «внутрішньої» торгівлі людьми, що відбувається під час переміщення людей з одного регіону в інший у межах однієї країни.  Статтею 149 Кримінального кодексу України передбачено: «Торгівля людьми або здійснення іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а також вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи, – караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років». Під експлуатацією людини у цій статті слід розуміти всі форми сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, примусову працю або примусове надання послуг, рабство або звичаї подібні до рабства, підневільний стан, залучення в боргову кабалу, вилучення органів, проведення дослідів над людиною без її згоди, усиновлення (удочеріння) з метою наживи, примусову вагітність, втягнення у злочинну діяльність, використання у збройних конфліктах тощо.

Торгівля людьми не визнає державних кордонів, не зважає на відмінності між розвинутими державами і державами, що розвиваються. Вона легко адаптується як до бідності, так і до розкоші, є актуальною майже для всіх народів. Отже, боротьба із цим злочином, порушенням прав людини у сучасному світі, вимагає об’єднання зусиль міжнародної спільноти та громадськості кожної країни, кожного регіону.

Як уберегтися від потрапляння у процес торгівлі людьми?

 Поради, які будуть корисними перед поїздкою за кордон:

 —        нікому не довіряйте Ваш паспорт;

—        працевлаштування тільки офіційне;

—         залиште  вдома детальну інформацію про своє майбутнє перебування за кордоном;

—        домовтесь з близькими про  кодове слово, яке символізуватиме  небезпеку;

—         дізнайтесь номери телефонів, юридичні адреси українських посольств та консульських представництв за кордоном;

—        дізнайтесь номери телефонів про неурядові організації та служби, котрі надають допомогу особам, які опинились у скрутному становищі;

—        дотримуйтесь правил візового режиму;

—        пам’ятайте, що знання хоча б елементарних слів іноземної мови значно полегшить Ваше перебування за кордоном.

Пам’ятайте, знати – бути захищеним!

 Якщо Ви стали жертвою торгівлі,  звертайтесь за телефонами:

  • Національна «Гаряча лінія» з протидії торгівлі людьми: 0-800-505-501 (дзвінки безкоштовно зі стаціонарних телефонів в Україні) 527 – безкоштовно з номерів Київстар, МТС, Life;
  • Українська національна довідкова  безкоштовна  лінія з питань міграції та протидії торгівлі людьми, тел.   527 та 0 800 505 501
  • Національна «Гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації Центру «Ла Страда-Україна»: 0-800-500-335 (дзвінки безкоштовно зі стаціонарних телефонів в Україні), 386 – безкоштовно з номерів Київстар, МТС, Life;
  • На території Кілійської міської об’єднаної територіальної громади -відділ соціального захисту населення  та охорони здоров’я виконавчого комітету Кілійської міської ради за адресою: м. Кілія, вул. Миру, буд. 44,   тел. (04843) 4 00 61.

Гендерна рівність є основою демократичного суспільства, яке прагне до соціальної справедливості та поваги до прав людини. Але, на жаль, в силу тих чи інших причин, жінки зазнають дискримінації практично в усіх сферах життєдіяльності.

Карантинні обмеження суттєво збільшили кількість безробітних, як в Україні, так і в світі. Багато сімей на власному сумному досвіді зрозуміли, наскільки важливою для фінансової спроможності родини є зайнятість не лише чоловіків, але й жінок. Від згубної практики економічної залежності жінки від чоловіка втрачає і держава, оскільки не може повною мірою використовувати наявний людський ресурс в економіці. Тож гендерне питання із початком кризи набуває ще більшого значення.

Одна з найзнаменніших соціальних революцій ХХ століття — це розширення прав і можливостей жінок у глобальному масштабі: мільйони жінок у всьому світі, які раніше економічно залежали від чоловіків, боролися, щоб мати можливість виключно самостійно контролювати свою долю.

Тоді було знято обмеження на можливість голосувати, ходити до школи та працювати в різних економічних сферах, — за принципом рівності, який зазвичай надається в конституціях. Та все ж, попри помітний прогрес у деяких сферах, жодна країна світу — багата чи бідна — не досягла гендерної  рівності. Занадто часто жінки піддаються дискримінації в галузі охорони здоров’я, сфері зайнятості, догляду та пенсій, освіті, на ринку праці — з негативними наслідками для себе.

Незважаючи на те, що в Європейському Союзі більшість жінок отримують вищу освіту, в середньому вони заробляють на 16% менше за чоловіків, і лише 8% генеральних директорів найбільших компаній ЄС — жінки.  Встановлено, що жінки займають лише 16,9% місць  у правліннях по всьому світові.

Ось п’ять кроків, які розширять можливості жінок:

Крок перший: нормативне декларування міжнародних зобов’язань, серед яких є і питання забезпечення гендерної рівності.

Наша держава обрала євроінтеграційний напрям, підписала Угоду про асоціацію з Європейським Союзом, програму співробітництва Україна—НАТО, взяла на себе зобов’язання щодо ратифікації Стамбульської конвенції, виконання Резолюції Ради Безпеки ООН 1325, Цілей сталого розвитку тощо.

Це питання також підтримують лідери політичних сил, міжнародні та громадські організації, органи влади. Зокрема, у травні поточного року уряд проголосував за приєднання України до міжнародного «Партнерства Біарріц» із встановлення рівності жінок і чоловіків. Але підтримка та численні гасла, часто приурочені до відомих «жіночих» свят, не вирішують проблеми, а подекуди й викривлюють розуміння принципу рівності, розпалюючи ворожнечу та конфліктність у цьому питанні. Дотримання норм цих документів і постійний моніторинг виконання заявлених зобов’язань із забезпечення гендерної рівності є важливими факторами їх виконання.

Крок другий: чітко сформулювати інформаційні кампанії та законодавчі зміни, які спрямовані на усунення соціальних і структурних перешкод. Важливо усно чи письмово декларувати дотримання вимог гендерної рівності на підприємствах різної форми власності та у секторах економіки, органах влади.

Крок третій: урахувати результати досліджень.

Численні дослідження вказують, що в середньому компанії, в керівних органах яких представлені жінки, досягають кращих фінансових результатів, що повністю відповідає інтересам держави. В багатьох випадках з цією метою забезпечується представництво в керівному органі не менш як трьох жінок, що формує «критичну масу», необхідну для прийняття рішень з дотриманням балансу інтересів. Також вважається, що жінки більш схильні дотримуватися кодексу етики та норм етичної поведінки, що забезпечує захист капіталу інвесторів від зловживань. Окремі дослідження виявили зв’язок між покращенням і зменшенням ризику шахрайства.

Крок четвертий: підтримка зайнятості жінок на ринку праці та забезпечення більшої кількості керівних посад для жінок.

За даними програми розвитку ООН, в Україні лише 38% підприємниць. Тому потрібно підтримувати зайнятість жінок на ринку праці. Доведено, що збільшення участі жінок на ринку праці до рівня чоловіків підвищить ВВП.

Крок п’ятий: наявність механізмів для розвитку та масштабування бізнесу жінок.

Наявність механізмів для розвитку та масштабування бізнесу жінок є вагомим фактором, що підтримує їх у боротьбі за місце на ринку. Їх можна знайти в програмах різних міжнародний організацій. Одним із напрямів підтримки є гранти, які фінансуються в Україні багатьма програмами та проєктами. Серед них Програма USAID «Конкурентоспроможна економіка України», що надає гранти для МСП, якими керують жінки, Програма ООН — надає гранти для розробників бізнес-продуктів і послуг, орієнтованих на підтримку МСП, та заохочує заявки, які спрямовані на покриття специфічних потреб жінок у бізнесі, Центр «Жіночі перспективи» та Проєкт «Я зможу» оголосили конкурс грантів для отримання мініфінансування в розширенні можливостей жінок.

Однак найвагомішим фактором, що стримує розвиток жіночого підприємництва, є стереотипи, вкорінені в суспільстві, та й подекуди в самих жінок. Йдеться і про ефект самозванки, і про знецінення власних успіхів, і про заниження самооцінки та навиків, і про «пошук» недоліків, і про думку, що працюючі жінки піддаються більшому тиску, ніж працюючі чоловіки, оскільки вважають себе зобов’язаними досягати такого ж успіху і в сімейних справах. Жінки менш схильні до спільної діяльності  і партнерств у бізнесі, ніж чоловіки, якщо відсутні спільні інтереси сторін або чітко не простежується ефективність такої співпраці. Віртуальне соціальне середовище внаслідок кризи, спричиненої COVID-19, посилює цю невідповідність, і жінки, ймовірно, зациклюються лише на офіційних каналах інформації та робочих онлайн-стосунках, оскільки завантажені домашніми обов’язками. Усі ці стереотипи і «самобичування» заважають розвитку лідерства та використанню усіх можливостей, які зустрічаються на шляху у жінок. Згідно з опитуванням у дослідженні «How Successful Women Manage Their Networks» жінками-лідерами стають ті, хто не боїться співпраці, просить про допомогу та підтримує у відповідь, хто є активною учасницею різних ком’юніті та професійних об’єднань. Тому вагомим кроком розширення можливостей жінок-підприємниць є перегляд громадських і корпоративних практик, щоб жінкам і чоловікам надавалася рівна підтримка в можливостях власного розвитку на будь-якому рівні і у будь-якій сфері.

 

«Напруга  зростатиме, адже ізоляція під час карантину схожа до клітки, в якій сім’ї мають перебувати цілими днями – пояснюють психологи.

– Такий досвід для більшості з нас зовсім незрозумілий і обтяжуючий. Ймовірність, що можуть виникати конфлікти чи суперечки суттєво зростає. Причина – наші базові потреби частково порушені: немає відчуття безпеки, вимушені відпустки за власний рахунок чи зупинка власної справи; втрата можливості скинути внутрішнє напруження – відвідувати розважальні заклади, проводити час з друзями, і просто побути наодинці. В таких умовах важливо зберігати свої особисті межі і межі інших. Це означає – дозволяти собі та іншим висловлювати свої думки, відповідати за власну поведінку, демонструвати самоповагу і повагу до інших, вміти чути і намагатися досягти компромісу».

Психолог дає 8 порад, які допоможуть співіснувати цілодобово в одному просторі, поважаючи межі одне одного:

  • Насамперед потрібно пам’ятати, що ця кризова ситуація не буде вічною, адже людство не раз переживало пандемії.
  • Щоранку, прокинувшись, казати собі якусь мотивуючу фразу. Або ще цікавіший варіант: домовитись з членами сім’ї, щоб кожен написав на окремих стікерах такі підтримуючі фрази; поскладати їх в коробку чи прозору посудину. І кожного ранку кожен собі витягатиме підтримуюче послання на день.
  • Зберігати авторство свого життя: планувати свій день, виходячи зі своїх потреб – це і спільний час з рідними, і час для свого задоволення (відновити хобі, вивчати іноземну мову, читати, дивитись фільми, слухати музику чи писати її та багато іншого); Професійні завдання, коли працюєш у режимі онлайн.
  • Фізична активність (зараз вона просто необхідна!). Вчені довели, що фізичні вправи чи ранкові/вечірні прогулянки підтримують наш психологічний і емоційний стан, і тим самим зводять до мінімуму виникнення депресії та надмірної тривоги.
  • Розподілити між собою ролі. Особливо це стосується сімей, де є діти. Не забувайте про те, що дітям потрібна ваша підтримка. Адже навчання перейшло в режим онлайн і не всім дітям вдається самотужки опрацьовувати новий матеріал, окрім цього, вони звикли до активності, відвідували різноманітні гуртки і просто гуляли з друзями. Намагайтеся проговорити і навіть прописати обов’язки. В кожного тоді буде своя відповідальність, повага до іншого. Це допоможе знімати навантаження на одну людину і згуртовувати вашу сім’ю.
  • Для збереження доброго партнерського стосунку не забувайте про слова вдячності, підтримки, компліменти. Можна спільно переглядати фото чи відео з сімейних подій, поїздок. Дозвольте собі мріяти, обговорюйте майбутні плани. В такий спосіб ви зможете переключати свою увагу на позитив, отримуючи радість та ресурс. Домовитися про час, який можна проводити як заманеться, щоб скидати зайве напруження. Дозволити собі трохи відпочити.
  • Домовитися про правило «стоп» – якщо хтось відчуває, що йому забагато, то може просто сказати «стоп» і таким чином зупинити напругу, що зростає в тій чи іншій ситуації.

 

Мій дім – моя фортеця. Так кажуть, коли вважають власну домівку найбезпечнішим місцем на планеті, місцем, де можна уникнути несправедливості та кривди. Але що робити, якщо власний дім є пасткою і загрозою для життя? Чи загрожує карантин нашим сім’ям і як уникнути конфліктів при обмеженні особистого простору через короновірус?

У зв’язку з карантинними заходами у світі збільшується кількість випадків домашнього насильства: соціальна ізоляція означає, що люди, які потерпають від насильства, залишаються наодинці з кривдником. Гендерне насильство має тенденцію посилюватись під час надзвичайних гуманітарних ситуацій та конфліктів, що є найпоширенішим серед найменш зареєстрованих порушень прав людини. Через суворі обмеження в пересуванні,  бентежить той факт, що цей спосіб стримувати коронавірус  призведе до росту насильства і ненависті в сім’ях.  За даними Всесвітнього об’єднання охорони здоров’я (ВООЗ), кожна третя жінка у всьому світі зазнає фізичного або сексуального насильства, здебільшого з боку партнера.

Що потрібно знати та як потрібно діяти людям, які стикаються з домашнім насильством, наразі, в  умовах карантину?

Шановні мешканці Кілійської міської об’єднаної територіальної громади!

Виконавчий комітет Кілійської міської ради  інформує, що під час карантину, у разі виникнення у вашій родині випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі, найперше, куди можна звернутися по допомогу:

  • Відділ поліції за номером 102;
  • Національна “гаряча лінія” з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації 0 800 500 335 або 116 123 (з мобільного), безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів будь-яких операторів по всій території України;
  • Комунальна установа «Центр надання соціальних послуг» Кілійської міської ради, тел. (04843) 4-00-61;
  • Ювенальна превенція сектору превенції Кілійського ВП Ізмаїльського відділу ГУ в Одеській обл. м. Кілія, вул. Миру, 60, тел. (04843)            4-22-60;
  • Служба у справах дітей Кілійської міської ради, м. Кілія, вул. Миру, 44, тел. (04843) 4-00-57;
  • Відділ соціального захисту населення та охорони здоров’я виконавчого комітету Кілійської міської ради, м. Кілія, вул. Миру, 44, тел. (04843) 4-00-61.

Якщо Ви знаєте, що серед ваших сусідів є проблемні сім’ї, або сім’ї, де є особи з інвалідністю, чи люди похилого віку, то ставши свідком можливого домашнього насильства, відразу ж повідомляйте відповідні органи! Не залишайтесь осторонь і не будьте байдужими! Ви можете врятувати чиєсь життя!

Щорічно 24 березня  за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) відзначається Всесвітній та всеукраїнський день боротьби із захворюванням на туберкульоз.

Всеукраїнський день боротьби із захворюванням на туберкульоз був встановлений за ініціативи Громадського руху «Українці проти туберкульозу» Указом Президента України від 22 березня 2003 року.

Туберкульоз – це інфекційне захворювання, яке поширюється повітряно-крапельним шляхом. Туберкульоз викликається бактерією, яка зазвичай вражає легені, але також може вразити і інші органи.

Паличка Коха – збудник захворювання на туберкульоз, не розрізняє соціального статусу, гендерних та вікових відмінностей, і з однаковою ефективністю заражає бідних і багатих, чоловіків і жінок, старих і молодих. Сприйнятливість до туберкульозної інфекції є вищою у дітей молодшого віку та осіб, старших 65 років. Високий темп життя, інформаційний пресинг, постійний «брак часу», а, отже, нерегулярне і незбалансоване харчування − це все стресові аспекти, які призводять до зниження захисних сил організму і сприяють розвитку захворювання. Разом з тим, туберкульоз − безумовно, соціальна хвороба, адже безпосередньо залежить від способу життя населення, якості харчування та інших факторів. Складне соціально-економічне становище в країні, безробіття, велика кількість людей, які не можуть повноцінно харчуватися, стреси, соціальна необлаштованість − все це істотно підвищує ризик зараження і розвитку туберкульозу.

Всесвітнє об’єднання охорони здоров’я (ВООЗ) вважає туберкульоз більш смертоносним інфекційним захворюванням у світі, аніж ВІЛ/СНІД, гепатит та інші інфекційні і паразитарні хвороби разом узяті.

З 10 мільйонів нових випадків туберкульозу в світі тільки 7 мільйонів діагностовано, а це означає, що 3 мільйони чоловік з туберкульозом щорічно залишаються неврахованими. Україна посідає друге місце в Європейському регіоні за рівнем захворюваності на туберкульоз. За даними ВООЗ, в нашій країні щороку не виявляється близько 24% нових випадків захворювання на туберкульоз. Ймовірними причинами такого великого відсотка невиявлення випадків туберкульозу може бути недостатній рівень діагностики, обмежений доступ до медичної допомоги певних категорій населення та пізнє звернення за медичною допомогою. Більшість наших співгромадян, яких вражає туберкульоз, знаходиться в найбільш продуктивному і працездатному віці.

Найважливіше пам’ятати  про те, що Ви самостійно взмозі захистити себе: потрібно кинути курити, не зловживати алкоголем. Необхідно уникати людей, що кашляють, чхають, голосно розмовляють і розприскують слину. Важливо зміцнювати  здоров’я фізкультурою і спортом, уникати стресових ситуацій. Отже, здоровий спосіб життя, санітарна грамотність, повноцінне харчування, відповідальність за своє здоров`я  і здоров`я дітей — це головні гарантії здорового суспільства.

ПАМ’ЯТАЙТЕ! СВОЄЧАСНО ВИЯВЛЕНИЙ ТУБЕРКУЛЬОЗ- ВИЛІКОВНИЙ!

ВАШЕ ЗДОРОВ`Я — У ВАШИХ РУКАХ!

 

Страница 1 из 212